Як уже зазначалося, сучасний фондовий ринок України є переважно ринком великих пакетів акцій та великих інвесторів. Як для початку економічних реформ це нормально. Проте надалі ситуація має змінитися. Ринок, який не орієнтується на кошти великої кількості інвесторів, тобто всього населення в цілому, не існуватиме довго. Уже в найближчі роки в процесі розвитку фондового ринку в Україні переважатиме тенденція до дальшого розпорошення акціонерної власності, що створюється в ході приватизації, з одночасною концентрацією прав власності та управління в руках інституціональних інвесторів.

Ця тенденція підтверджується практикою фондових ринків постсоціалістичних країн. Наприклад, в сусідній Молдові популярні інвестиційний фонд та інвестиційний фонд взаємного типу. Перший займається інвестуванням або торгівлею цінними паперами, другий — випуском акцій із зобов’язанням викупити їх на вимогу акціонера, тобто забезпечує безперервний процес продажу і викупу своїх акцій за вартістю чистих активів.

Великий інвестор звичайно не потребує ні спільного інвестування, ні консультацій чи порад. Він завжди має досить повну інформацію від своєї служби маркетингу для того, щоб обгрунтовувати вибір об’єкта вкладення капіталу, розмір капіталу, його форму та умови інвестування. Емітентові також зручніший “оптовий” покупець цінних паперів.

Інша річ — дрібний інвестор, який часто є цілком безпорадним у такій складній справі, як вкладення грошей в яке-небудь діло. Він потребує кваліфікованої допомоги. Зрозуміло, що коли з’являється попит на таку допомогу, негайно з’являється і пропонування. Тим більше, що в даному разі попит може зростати (хоч інвестор і дрібний, зате масовий).

Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що існує постійна потреба в посередниках, котрі на професійному рівні надавали б послуги масовому інвестору, зайнявши позицію між ним і кінцевим споживачем капіталу (реципієнтом). На провідних фінансових ринках світу на інвестиційні фонди та інвестиційні компанії припадає понад 40 % залучених і вкладених коштів. Перевага компаній і фондів виявляється також у тім, що вони забезпечують управління єдиним портфелем цінних паперів.

В Україні інвестиційні компанії об’єднують функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора, тобто інвестора, для якого інвестування в цінні папери є основним джерелом доходу і невід’ємною частиною діяльності. Інвестиційні компанії є для інших інституціональних інвесторів інвес­тиційними менеджерами і консультантами, формують їхні активи в цінних паперах, організовують обрахунки та оплату за цінними паперами.

Взаємні фонди інвестиційних компаній акумулюють кошти інвестора для спільного інвестування в цінні папери, діючи за рахунок та в інтересах осіб, котрі придбають їхні цінні папери.

Специфічним інструментом спільного інвестування є інвестиційний сертифікат. Цей цінний папір дає право його утримувачу на одержання доходу у вигляді дивідендів, термін виплати яких установлюється цим документом.