¨портфель цінних паперів на продаж;

¨портфель цінних паперів на інвестиції;

¨портфель пайової участі (вкладення в асоційовані компанії);

¨портфель вкладень у дочірні компанії.

¨наміри інвестора під час придбання: тривалість періоду та мета придбання;

¨характеристики цінного паперу, такі як ліквідність, дохідність та наявність активно діючого ринку для даного паперу;

¨фактичний період зберігання у портфелі банку: цінні папери після календарного року зберігання у портфелі банку на продаж переводяться до портфеля інвестицій.

¨сума та обсяг емісії цінного паперу за номінальною, або ринковою вартістю;

¨оцінка фінансового стану емітента;

¨наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, що забезпечують постійне (майже постійне) котирування;

¨рішення менеджменту щодо рівня ліквідності ринку для даного цінного паперу.

У разі зміни намірів банку щодо придбаних цінних паперів, або їх характеристик (зміна в фінансовому стані емітента, рівні ліквідності ринку тощо) цінні папери можуть переводитись з одного портфелю до іншого. За результатами щомісячного обов’язкового перегляду портфеля цінних паперів на продаж, а також після закінчення річного строку з дати їх придбання, цінні папери цього портфеля переводяться до портфеля цінних паперів на інвестиції. Переведення цінних паперів з портфеля на інвестиції у портфель на продаж також можливе, але за рекомендаціями НБУ «має здійснюватись дуже рідко і бути обґрунтованим та проводитись лише за відповідним наказом керівництва банку» [7]. Це означає, що цінні папери довгострокового характеру повинні зберігатись банком до настання терміну їх погашення. Звичайно, така регламентація обмежує можливості банку з проведення деяких вигідних операцій з цінними паперами, але має на меті зменшення обсягів спекулятивних операцій. До таких методів вдаються і регулюючі органи інших країн, наприклад, у США органи банківського нагляду можуть вимагати, щоб цінні папери перебували в портфелі банку не менш як 30 днів.

З погляду наведеної раніше термінології та класифікації інвестицій, портфелі цінних паперів на інвестиції, пайової участі та вкладень у дочірні компанії належать до фінансових інвестицій банку. Портфель цінних паперів на продаж може бути сформований з короткострокових цінних паперів (з періодом обігу до 1 року), боргових цінних паперів (векселів), облігацій, акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, які придбані з метою подальшого продажу. Отже, до складу цього портфеля можуть входити як інструменти грошового ринку, так і інструменти ринку капіталів, тобто інструменти фінансового інвестування.

Як бачимо, велика кількість цінних паперів, різноманітність їх характеристик, таких як дохідність і ризик, правила обігу і оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів значно ускладнюють процес його формування і управління, а також завдання, що постають перед інвестиційним менеджментом кожного банку.