Основні шляхи розв'язання екологічної проблеми:
швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії - сонячної та енергії вітру, океанічної та гідроенергії річок;
структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі й зменшення - газу та нафти, оскільки запасів цих корисних копалин на планеті менше, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша;
створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів. Це вимагає більших затрат держав на природозаошаджуючі цілі. У США та ФРН на ці заходи витрачалося 2% ВНП, в Японії - 3%, а в колишньому СРСР - 1,2%. Значно скоротилися вони за останні роки в Україні;
вироблення всіма країнами конкретних заходів для дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем. З цією метою необхідно реформувати податкову, амортизаційну, інвестиційну та інші форми політики. Так, у США прийнято рішення про переведення усього автомобільного транспорту з середини 90-х років на екологічно чисте паливо або електроенергію, введені жорсткі санітарно-гігієнічні норми на питну воду та ін.;
створення і запровадження високоефективного газо-і водоочисного устаткування та контрольних вимірювальних приладів;
нарощування країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, в тому числі галузей, які переробляють сировину. Для розв'язання проблеми голоду в цих країнах треба розширювати посівні площі, впроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, використовувати ефективні добрива та засоби захисту рослин тощо;
ведення пошуку ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. в середині XXI ст.;
припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування, за якого кількість посаджених дерев значно перевищує кількість вирубаних;
формування у людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнаціональному рівні насамперед з погляду розв'язання екологічної проблеми, впровадження на всіх рівнях принципів пріоритету екологічних проблем;
нарощування екологічних інвестицій. Так, в Австрії такі інвестиції становлять понад 15% всіх капіталовкладень.
Водночас розрахункова вартість збитків, які наносяться нераціональними діями людини природі, дорівнює майже 5% від вартості ВНП у розвинутих країнах світу, в Україні - 10-15%. А середні витрати на ці цілі - від 0,8 до 1,7%;
вироблення комплексних критеріїв екологічної безпеки та запровадження екологічно безпечних технологій;
використання комплексу економічних важелів управління якістю навколишнього середовища. Таких важелів у 28 країнах Організації економічного співробітництва і розвитку застосовується понад 150, в тому числі понад 80 штрафів і 40 різних субсидій.