Для досягнення поставленої мети в діяльності підприємства менеджер повинен дотримуватися певних принципів, які конкретизуються у сукупності основних вимог, критеріях його діяльності.
Основні вимоги управління. Для ефективного процесу управління менеджер має дотримуватися таких основних вимог:
розглядати людину як головне джерело підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва;
планувати діяльність крупних компаній, в тому числі довготермінову потребу в кадрах;
надавати підрозділам (відділам тощо) і працівникам цих підрозділів певну автономію, що стимулює їх підприємливість;
постійно орієнтуватися на потреби споживачів (це досягається раціональною маркетинговою діяльністю);
дотримуватися простих форм управління, мати малочисельний управлінський апарат;
діяти енергійно і швидко при концентруванні зусиль компанії на одному або кількох напрямах бізнесу;
проводити політику, спрямовану на формування у компанії багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику;
органічно поєднувати автономію, свободу окремих підрозділів, працівників з жорсткою централізацією (коли йдеться про основні цінності компанії - стандарти якості та обслуговування та ін.).
Орієнтування на людину ("людський капітал") передбачає насамперед необхідність постійного залучення працівників усіх рівнів до вироблення і прийняття управлінських рішень. Для цього слід збільшувати інвестиції в "людський капітал", формувати у працівників економічне мислення, техніко-економічну культуру, виховувати передусім людей розумової праці.
Тому менеджер має бути компетентним у питаннях культури, етики, моралі, фізичного і психічного здоров'я та вдосконалення особи. Він мусить мати розвинуте філософське мислення, бути обізнаним з різними теоріями (особливо щодо організації виробництва і праці), вміти розібратися у результатах наукових досліджень.
Критерії роботи менеджера. До основних критеріїв роботи керівника-менеджера за сучасних умов відносять збільшення: 1) звітності; 2) лідерства; 3) уваги до колективної роботи; 4) контакту з людьми; 5) умовності влади, 6) індивідуальності; 7) самовіддачі; 8) поєднання інтелекту та оперативних якостей.
Керівники і менеджери, яким потрібно надихати співробітників, самі повинні відчувати душевний підйом, працювати на вищому духовному рівні, постійно впливати на ідеї та енергією людей, які їх оточують, більше уваги приділяти їх духовним якостям, почуттям, прагненням. У цьому плані погляди на людину лише як на знаряддя, інструмент, об'єкт, яким можна маніпулювати, спонукати тощо, є ознакою тоталітарного мислення. Проблеми духовності, віри, релігії та їх психологічні наслідки відіграють дедалі більшу роль у сучасному суспільстві. Тому менеджер повинен мати сучасні знання у сфері теорії й досліджень людської поведінки, вміти передбачати ставлення людей до себе і розумно реагувати на нього. Не випадково до складу кадрової служби в компаніях, фірмах входять соціологи, спеціалісти з трудових відносин та ін. На думку американського економіста (спеціаліста з теорії управління) П. Дракера, менеджери повинні зробити людей здатними до спільних дій, підвищити ефективність їх зусиль і водночас нівелювати притаманні їм недоліки та слабості.
Оскільки в сучасній компанії важливу роль відіграє певна система її внутрішніх цінностей, менеджер мусить уміти зробити так, щоб ними переймалися люди. Він має виробляти і підтримувати прагнення досягти мети.
Принципи діяльності менеджера. Основними принципами діяльності менеджера у цій сфері є:
стриманість у ставленні до суперника (навіть коли є змога "знищити" його);
максимальна увага до власного "я" людини, що формує індивідуальність;
допомога працівникам у реалізації їх цілей щодо мети та цінностей компанії на основі принципу пріоритетності інтересів людини, а не всієї організації. Значного поширення у розвинутих країнах світу набуває економічна демократія.
Застосування таких принципів сприяє зменшенню плинності кадрів. У США, наприклад, 20 млн. працівників щорічно залишають свої робочі місця, з них майже 10 млн. - добровільно. Багато з них зміст роботи, моральний клімат у корпорації чи організації цінують вище за розмір заробітної плати. За цих умов головними стають проблеми менеджменту, встановлення людських взаємин. Багато сучасних менеджерів для формування таких взаємин навіть не вживають поняття "працівник", "кадри", "персонал", замінюючи їх терміном "люди".
Велике значення має також виплата премій, величина яких досягає в середньому до 10% від усіх виплат працівникові протягом року, а в деяких компаніях - 25% річного окладу. Такі виплати часто здійснюють у формі акцій. Значну роль у стимулюванні праці відводять "участі в прибутках", залученні працівників до процесу управління. За бригадної форми організації праці нерідко практикується відповідальність кожного члена бригади за дії всіх інших її членів.
Багато фірм, щоб створити кращу атмосферу в колективі, виплачують кожному працівникові в день народження або на свята певні суми, у літній період вводять третій вихідний на тиждень (подовжуючи тривалість решти робочих днів), на рівні сучасних вимог облаштовують робоче місце, конторські приміщення. Організуючи виробництво, використовують принцип поділу всіх операцій у формі створення малого бізнесу всередині корпорації, запрошують на обід або на вихідний день працівника разом із сім'єю у дорогий ресторан або приміський готель, віддають перевагу підготовці й перепідготовці власних кадрів перед найманням відповідних спеціалістів тощо. Молодим менеджерам нерідко доручають відповідальні пости, а старші досвідчені менеджери стають їх консультантами, координаторами окремих проектів тощо.