Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.
Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:
• якості й складу сировини;
• трудової дисципліни та кваліфікації працівників;
• інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;
• асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;
• кількості та якості ремонтів устаткування;
• рівня організації праці й управління;
• інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства. У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5—0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.
Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:
• неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;
• конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;
• некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);
• недостача кваліфікованої робочої сили;
• недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;
• відсутність належного обсягу попиту на ринку;
• інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.
Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному технологічному ланцюзі. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною найбільш "вузького" місця на виробництві. Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу. Резерви, пов'язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка "вузьких" місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.