Порядок, концеп­ція та варіанти реструктуризації
Проведення заходів із реструктуризації для кож­ного суб'єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв'язання завдань щодо виходу з кризового стану.
Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та орга­нізацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарсь­кої діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.
Порядок реконструктеризації підприємства:
Попередній аналіз стану підприємства
Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій
Поглиблений аналіз техніко-економічногр та фінансового стану підприємства
Обгрунтування концепції реструктуризації
Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств
Запровадження організаційно-економічних, правових, техніч­них заходів з реструктуризації
Визначення економічної ефектив­ності реструктуризації
Оцінка результатів створення і функціонування нових організа­ційно-правових структур.

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: орга­нізаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономі­чної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.
Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сфор­мульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:
• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарсь­ку діяльність підприємства;
• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;
• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;
• оцінка можливості подолання труднощів у період реструкту­ризації;
• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.
Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відпо­відатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.
Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств:
1. Об¢єднання ( злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи
2. Виділення окремих структурних підрозділів для дальшої діяльності
3. Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб
4. Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами
5. Передача виділених структурних підрозділів у сферу управління іншого органу управління
6. Перепрофілювання підприємства (організації)

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питан­ня про те, як саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.
Форми та методи реорганізації структурних підрозділів у складі підприємства визначаються на підставі аналізу умов їхнього функ­ціонування.
Вибираючи форми та методи реорганізації, особливу увагу не­обхідно звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або соціально-економічних потреб регіону.
Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі кри­терію оцінки реальних ринкових можливостей структурних під­розділів підприємства, а саме:
а) ступінь освоєння нових ринків, що відображає, наскільки швидко підрозділ може змінити структуру збуту продукції та по­долати бар'єри вступу до нових ринків.
Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з ви­соким ступенем вкладення капіталу в продукцію освоюються дуже повільно;
б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує рівень застосування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитись від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше.
Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання яку так званому чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освою­ватиме нові технології та види продукції.
Проект плану реструктуризації має визначити:
• економічне обґрунтування її проведення;
• пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;
• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних із реструктуризацією;
• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування;
• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.
За проведення реструктуризації способом реорганізації держав­ного підприємства та перетворення його структурних підрозділів (одиниць) на самостійні суб'єкти господарювання необхідно по­передньо визначити умови функціонування підрозділу в складі підприємства, становище підприємства на ринку:
• підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;
• підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;
• підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;
• підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка є непрофіль­ною для даного підприємства;
• підприємство займає монопольне становище на ринку.

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації
Аналіз умов функціонування структурних під­розділів у складі підприємства дасть змогу ви­значити форми та методи його реорганізації. Рес­труктуризація підприємств забезпечується відпо­відними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури бан­крутства; поділом великих підприємств на частини; відокремлен­ням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виді­ленням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, ди­версифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт, послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням ви­трат на виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на під­приємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткуван­ня, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації.
Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів (потенційної прибутковості), бажаного строку досягнення таких результатів, потрібних для цьо­го коштів і можливостей їх одержати.
Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінан­совий стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні та екологічні наслідки кожного заходу.
Найважливішою умовою для прийняття рішення є його ретель­не техніко-економічне обґрунтування. Відтак обов'язковою й не­обхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприє­мства є бізнес-плани тих нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.
За перетворення структурних підрозділів (одиниць) на са­мостійні підприємства складаються окремі баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов'язково розглядаються питання: закриття окремих вироб­ництв; консервації оборонних потужностей; забезпечення необхід­ного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі в кому­нальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; реструктури­зації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за ре­зультатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресур­сного потенціалу підприємства, прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання реструктуризованого підприємства з одночасним збереженням гарантій со­ціального захисту працівників.