Кожен суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності повинен мати фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівняних до них джерел (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і фінансування, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій з цінними паперами) і позичених (кредитів банку, позичок, кредиторської заборгованості). За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів підприємства. Фінансовим результатом процесу кругообігу засобів є прибуток, розподіл і перерозподіл якого можна розглядати як завершальну стадію кругообігу. На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси знаходяться одночасно на всіх стадіях кругообігу, і цей процес безперервний.
Концентрованим вираженням ефективності використання фінансових ресурсів є фінансовий стан підприємства, тобто стан фінансів, який характеризується утворенням, розподілом і використанням таких ресурсів:
фінансових;
грошових засобів, які надходять за реалізовану продукцію,
роботи і послуги;
кредитів і позичок банку;
тимчасово залучених засобів: заборгованості постачальникам і іншим кредиторам, вільних засобів спеціальних
фондів і ін.
З переходом підприємств на ринкові умови господарювання важливого значення набули стабільність фінансового стану підприємства і пошук шляхів його оздоровлення з метою створення нормальних умов його роботи.
Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, ефективності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які постійно змінюються. Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на мсті:
оціниш поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
оціниш можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;
виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;
спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним).
Джерелами інформації для проведення аналізу є: баланс підприємства за попередній рік та звітний період; звіт про фінансові результати; звіт про власний капітал; звіт про рух грошових коштів;
звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг; розрахунок нормативу власних обігових коштів; розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості; бізнес-план;
матеріали маркетингових досліджень; висновки аудиторських перевірок; інша інформація. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжень засобів на рахунки підприємства, в результаті погіршується платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки відсутність грошових засобів може призвести до збоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а звідси, і в виробничому процесі.
Існують випадки, коли підприємство має фінансові труднощі, пов'язані з раціональним розміщенням і використанням існуючих фінансових ресурсів. Тому фінансова діяльність повинна бути спрямована на забезпечення систематичного і ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і позичених коштів, фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства. Важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану належить аналізу. Основними завданнями аналізу:
загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни; вивчення відповідності між засобами і джерелами раціональності їх розміщення і ефективності використання; дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;
визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;
довгострокове і короткострокове прогнозування фінансової стабільності підприємства. Для вирішення цих завдань вивчаються: наявність, склад і структура капіталу підприємства, причини і послідовність його зміни; склад, структура і зміни основного капіталу; наявність і структура оборотного капіталу в сферах виробництва і обігу, причини і наслідки його зміни; ліквідність і якість дебіторської заборгованості; наявність, склад і структура джерел формування капіталу, причини і наслідки його зміни; платоспроможність і фінансова гнучкість; ефективне використання капіталу.
Одним з прийомів аналізу фінансового стану є "читання" балансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом балансу дозволяє бачити основні джерела засобів (власні, позичені), основні напрямки вкладення засобів, склад засобів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості і інше. Однак інформація лише в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку показників, місце підприємства в галузі і інше. Тому поряд з абсолютними величинами використовуються і відносні - проценти, коефіцієнти, індекси.
При вивченні і оцінці показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий. За допомогою горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні відхилення статей в порівнянні з початком звітного періоду, минулим періодом. Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури засобів і джерел шляхом розрахунку питомої ваги (в процентах або коефіцієнтах) окремих статей в підсумкових показниках, наприклад, питома вага основних і оборотних засобів у загальній сумі засобів підприємства і таке інше. Трендовий аналіз базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники беруться за 100%.
Найбільш широко використовуються при фінансовому аналізі фінансові коефіцієнти. їх аналіз дозволяє виявити симптоми прихованих явищ, проблеми, що потребують глибокого вивчення. Корисність коефіцієнтів для аналізу і прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Для цього необхідно знати внутрішні і зовнішні фактори їх формування: загальноекономічні умови, умови в галузі, політику адміністрації підприємства і інше. Більш детальний аналіз не завжди підтверджує висновки, зроблені на основі коефіцієнтів, тому що на їхній рівень впливає специфіка окремих підприємств, середнє значення галузевих даних і інше. Але вивчення коефіцієнтів при аналізі фінансового стану необхідно і актуально, оскільки дозволяє зрозуміти процеси, що відбуваються, і правильно оцінити їх не лише для поточного року, а й на перспективу. Найважливішими коефіцієнтами є: ліквідність, ділова активність, фінансова стійкість і рентабельність.
Для проведення внутрішнього аналізу стану активів необхідно згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.
Ми знаємо, що дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. Разом з тим при проведенні внутрішнього аналізу ми самі краще знаємо, що на нашому підприємстві є більш ліквідним.
Однак існує така залежність: активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання). Чим більше коштів вкладено в активи, що належать до категорії високого ризику, тим нижча фінансова стійкість підприємства.
Пригадаємо класифікацію поточних активів за рівнями ризику. Тепер ми можемо проаналізувати стан і динаміку активів за категоріями ризику (див. табл. 6).


Провівши такий .аналіз, фінансовий відділ чи бухгалтерська служба підприємства можуть побачити, що при збільшенні питомої ваги активів з високим рівнем ризику фінансовий стан підприємства погіршується.
При аналізі стану активів доцільно оцінити тенденцію співвідношення активів, що важко реалізуються, до загальної величини активів, а також важкореалізованих до легкореалізованих активів.
Проте не слід забувати, що класифікація активів повніша бути гнучкою. В певні періоди запаси стають легкореалізованими активами. Саме вміння реагувати на зміни в ліквідності активів дає можливість мобілізувати фінансові ресурси підприємства.
На основі проведеного аналізу виявляється зміна структури активів у сторону збільшення частки оборотних засобів, що може впливати на:
формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;
відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;
згортання виробничої бази;
викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх обліку та інше.
Які ж заходи необхідно здійснювати на фірмі з огляду на вищесказане для покращення фінансового становища?
Вдосконалювати організацію розрахунків зі споживачами.
Проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів, які необхідно списати.